СИНЬКО МИХАЙЛО СЕМЕНОВИЧ

         (20.11.1923 - 13.06.2009)

       Синько Михайло Семенович народився 20 листопада 1923 року у селі Московське Липоводолинського району Сумської області. Навчався в десятому класі, коли почалася війна. В кінці вересня 1941 року був направлений до Харківського авіатехнічного училища, яке закінчив у вересні 1942 року із присвоєнням звання «лейтенант». І відразу ж був призначений командиром вогневого взводу 567-го винищувального протитанкового артилерійського полку – резерву Головного командування. В складі полку в 1942 році виїхав на фронт. Воював на Центральному та Першому Білоруському фронтах.

Перший бій лейтенант Синько прийняв у пеклі Курської дуги. Вдалося підбити 2 німецьких танки та ворожий бронепоїзд, що хотів «проскочити» станцію. Через багато десятиліть не стихає і біль від перших втрат.

Скільки потому було кривавих боїв та втрат і не злічити. За участь у зимовому наступі 1942-1943 років Михайлу Синьку було присвоєно чергове офіцерське звання – старший лейтенант, нагороджено орденом Червоної Зірки і призначено командиром батареї. Форсування Дніпра, звільнення Київської, Гомельської, Чернігівської областей, північних районів Рівненщини. А далі – волинські міста і… Вісла.

В кінці липня 1944 року радянські війська ступили на територію Польщі. Розгорнулися жорстокі бої за володіння великим водним рубежем – річкою Віслою. Батарея Синька – в першому ешелоні, як завжди – разом із піхотою. Форсування розпочалося о 4 годині ранку. Форсували легко, майже без втрат. Але це був лише початок. Жахливий бій тривав чотири дні. Пролилося багато крові. Із 76 – ти бійців батареї в строю залишилося лише 16.  Молодому Михайлу Синьку доводилося не лише керувати боєм, а і самому ставати до прицілу. Батарея не пропустила жодного ворожого танку, знищила сім самохідних артилерійських установок. Фашисти перенесли на батарею весь вогонь. Ситуація ставала критичною. В цей час з командиром батареї Синьком говорив особисто маршал Жуков. Наказав протриматися годину. Гвардійці на чолі з М. Синьком стояли на смерть і з честю виконали свій військовий обов’язок.

Батарея Синька знищила 7 танків та 7 самохідних установок, більше  300 офіцерів та солдат ворога. За це Михайлу Синьку та ще трьом його бойовим побратимам було присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Нагороду вручав сам  маршал  К.Жуков.

Після цього воював на території Німеччини. Перемогу Михайло Семенович зустрів у Берліні. Викарбував і свій підпис на Рейхстазі. То був для нього незабутній  день у житті.

Крім звання Героя Радянського Союзу Михайло Синько нагороджений орденами Леніна, Вітчизняної війни 1-го ступеня, Олександра Невського, двома  орденами Червоної Зірки, медалями, а також польською медаллю "За Одер, Нісу, Балтику".

У мирний час не розлучався із військовою професією. Служив у Прикарпатському військовому окрузі, потім був начальником ракетних військ і артилерії 15-ї дивізії у Володимирі-Волинському. У 1974 році пішов у відставку у званні полковника. Проживав у місті Рівному, де 24 роки очолював Рівненську автошколу і брав активну участь у суспільно-патріотичній роботі. Неодноразово приїздив у село на свою батьківщину та зустрічався із учнями місцевої школи, спілкувався із односельцями та  рідними.   

Помер 13 червня 2009 року. Залишив для нащадків такі слова «Я був у багатьох країнах і переконався, що український народ – дуже красива нація, єдине чого нам бракує – принциповості і гордості. Змінити ж усе можна лише тоді, коли зрештою українці справді гордо піднімуть голову.»