Катерина Сенченко
Народилася 15 червня 1967 року на Миколаївщині. Закінчила Миколаївський педінститут. Вийшла заміж на Липоводолинщину. «Під берестками сіла відпочити, та й залишилась тут на все життя». Її життя, будні й свята, - то школа, діти, безліч обов’язків й безперервний навчально- виховний процес. Вона - заступник директора Берестівської ЗОШ з навчально-виховної роботи, вчитель світової літератури, знана у районі й далеко за його межами поетеса, автор декількох збірок віршів.
Її рядки торкаються душ і сердець багаточисельних читачів ніжними пальчиками, крилами метеликів, пелюстками квітів… У них – скільки жіночої правди! Та вона банальне перетворює у майстерно розфарбоване полотно і вірші виходять, немов картини - вічні, неповторні, асоціаційні… На одній – сонце променями виграє на вранішніх росах, на іншій – сірий туман поплив над річкою, забарвив все навкруг у тон собі стального кольору дощ, що гострими стьожками розкраює душу. Ця жінка – справжній носій прекрасного.
Така вона – багатогранна, мудра й віддана тому, чим живе. Багато негараздів пережила на своєму шлях, та, як зараз говорить Катерина Петрівна, навіть за них вдячна долі, бо вони загартовували її, робили ще сильнішою духом. Вона благородно вклоняється своїм минулим помилкам, знає – вони приносили мудрість, виховували характер.
Родом зі степового краю Миколаївщини, вийшовши заміж, прижилася немов молоде деревце на Сумщині, у Берестівці. Тут народилася її донька , якій дано красиве ймення Мар'яна. Тут сповна пізнала радість педагогічної діяльності – навіки прикипіла душею до дітей - школярів, яких виховала дуже багато, і не один випускник вклонявся низько своєму вчителю. Найбільша для неї втіха у роботі – відкривати таланти дитячі, які, можливо, ніхто не помічав до того.
Вірші Катерини Сенченко (переглянути)
Збірки віршів
- Моя душа і плаче, і сміється
- Не треба власну душу гвалтувати
