ШЕВЧЕНКО ГРИГОРІЙ МАКАРОВИЧ
    (4.03.1922 - 15.07.1944)

    4 березня 1922 року у с. Берестівка, у сім’ї Улити і Макара Шевченків народився син Григорій. Прості люди, колгоспники, були раді своєму першому сину. Всі вміння і сили вони вкладали у виховання первістка. З дитинства Григорій любив свій рідний край, своє село. Тут пройшли його дитячі роки, тут він навчався в Берестівській семирічці. Вже тоді відзначався жвавістю, рухливістю, винахідливістю. Зі шкільних років захоплювався малюванням і після закінчення школи мріяв поступити до Дніпропетровської художньої школи. Та мрії не судилося збутися. У червні 1941 року розпочалася Велика Вітчизняна війна і довелося Григорію змінити пензлі на зброю.
    Так Григорія Макаровича направляють навчатися до Тамбовського військово-піхотного училища. З квітня 1942 року перебуває на фронті. Воював на Центральному та 1-му Білоруському фронтах, був поранений. За героїзм та відвагу нагороджений орденами Червоного прапора, Червоної Зірки, медаллю «За відвагу».
    19 лютого 1943 року в бою за село Степанівка командир 2-ї автоматної роти гвардії старший лейтенант Г. М. Шевченко особисто з 10-ма автоматниками, перебуваючи на броні танка, перейшов у контратаку й вибив з околиці села німців, знищивши при цьому до 25 ворожих солдатів.
    У боях на Орловсько-Курському напрямку в липні 1943 року командир 2-ї роти автоматників гвардії капітан Г. М. Шевченко виявив виключну хоробрість, стійкість і героїзм. 7 липня 34-й гвардійський артилерійський полк, відходячи на нові позиції, залишив батарею 76-мм гармат, не маючи змоги її транспортувати. Відбиваючи атаки ворога, капітан Шевченко і його автоматники за власною ініціативою, на руках витягли гармати батареї з яру й доправили їх у розташування полку за 2 км. Під час наступу ворожих автоматників, допомагав бійцям 4-ї і 9-ї стрілецьких рот вдало відбивати атаки, внаслідок чого супротивник зазнав значних втрат.
    Особливо командир 1-го стрілецького батальйону 25-го гвардійського стрілецького полку 6-ї гвардійської стрілецької дивізії гвардії капітан Шевченко Г. М. відзначився під час форсування річки Дніпро північніше Києва, коли його бійці першими форсували річку, захопили плацдарм на правому березі, закріпились і міцно його утримували до підходу основних частин дивізії.Указом Президії Верховної Ради СРСР від 16 жовтня 1943 року за мужність і відвагу, проявлені під час форсування Дніпра і утримання плацдарму на західному березі річки капітану Шевченку Григорію Макаровичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі "Золота Зірка" (№1795.)
    Від Дніпра – фронт відкочувався на Захід. В жорстоких боях сіялася смерть і розруха. Та тримати стрімкий наступ Червоної армії вже було неможливо. З боями рухався вперед і батальйон Т.Г.Шевченка. В липні 1944 році бійці брали участь у Львівсько-Сандомирській операції. Батальйон підійшов до села Дружкополь. Саме тут ворог зосередив основні сили. Ворожі контратаки піхоти, підтримані танками і авіацією, накочувалися одна на одну. В цій складній обстановці вміло діяв комбат Шевченко. Дружкополь було взято.
     Та це був останній бій гвардії майора Т.Г.Шевченка. 17 липня 1944 року він був смертельно поранений. Його швидко доставили до лазарету в м.Рівне де він і помер. З почестями його поховали в міському парку Рівного.
     Та вічно живий він в пам’яті берестівців. В центрі села встановлено пам’ятник Герою. Його ім’ям названо одну із вулиць села. В музеї бойової і трудової слави зібрано матеріали про життєвий і бойовий славного земляка. Живе у пам’яті народній Герой Радянського Союзу Г.М.Шевченко і буде вічно жити.