ЧОБОТЬКО МИХАЙЛО УЛЬЯНОВИЧ

(15.05.1920 - 31.07.1944)

           Командир батальйону 220-го стрілецького полку (4-а стрілецька дивізія, 69-а армія, 1-й Білоруський фронт), капітан.

Народився 15 травня 1920 року в селі Рубанове (село, що входило до складу Русанівської сільської ради, 1994 року було зняте з обліку) в сім'ї  селянина. У 1935 році з  батьками  переїхав в Нерехтський район Ярославської області (в цей час Костромської області).

7 квітня 1937 року Нерехтським районним військкоматом був призваний в Червону армію. У 1940 році закінчив  Астраханське кулеметне училище. Учасник Великої Вітчизняної війни з червня 1941 року.

У листопаді - грудні 1943 року командир 41-ї окремої розвідувальної роти 4-ї стрілецької дивізії старший лейтенант Чоботько відзначився в ході боїв у районі міста Гомель.

В боях за визволення Польщі Чоботько вже командував стрілецьким батальйоном. відзначився при форсуванні Вісли.

У ніч на 29 липня 1944 року сформований підрозділ капітана Чоботька форсував річку Віслу в районі села Колішани (Польща) і захопив плацдарм. З настанням дня гітлерівці пішли в атаку, прагнучи скинути наші підрозділи назад у річку. Комбат грамотно організував оборону. Відбиваючи численні контратаки противника, утримував захоплені позиції. Був поранений в голову, але продовжував керувати боєм. У боях на плацдармі батальйоном було винищено близько 300 німецьких солдатів і офіцерів і підбито дві самохідні гармати.

31 липня 1944 року склалося критичне становище, закінчувалися боєприпаси, а натиск ворога не слабшав. При відбитті п'ятої за день контратаки, коли гітлерівці впритул підійшли до позицій, бійці батальйону зав'язали рукопашний бій. Ворог був відкинутий, але в бою загинув і командир батальйону.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 24 березня 1945 року за зразкове виконання завдань командування і проявлені мужність і героїзм у боях з фашистськими загарбниками капітану Чоботьку Михайлу Ульяновичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу посмертно.

Він був нагороджений орденами Леніна, Червоної Зірки.

Похований в селі Колішани Пулавського повіту Люблінського воєводства, Польща.