Поетична година «Чистий промінь Лесиного слова» до 145-річчя від дня народження Лесі Українки зібрала в читальному залі ЦРБ ім. Л.М. Новиченка учнів 7-А класу місцевої школи. Бібліотекарі підготували цікаву розповідь про життя поетеси.

    ЇЇ нелегка доля – це боротьба з підступною хворобою, це великий творчий злет, це мужність і велика любов до життя.

Так! Я буду крізь сльози сміятись,

Серед лиха співати пісні,

Без надії таки сподіватись,

Буду жити! Геть думи сумні!

    І Леся жила й творила, любила рідну землю, поважала ті краї, куди заносила її доля: Єгипет, Грузію, Італію, вивчала мови цих країн, дружила з поетами. ЇЇ прекрасна «Лісова пісня» - це гімн вічному коханню, природі рідної української землі. Леся Українка була поліглотом, та рідна мова – це її доля, її душа. Протягом життя нею було написано 270 віршів, не рахуючи поем, драматичних і прозових творів.

    З вуст ведучих Валентини Ткач та Людмили Бойко проникливо звучали улюблені вірші Лесі. Читці намагались передати почуття поетеси всім присутнім.

    Тема кохання, як відомо, дуже актуальна, особливо для підлітків. Школярі з цікавістю й хвилюванням слухали розповіді бібліотекарів про історії кохання Лесі та її почуття до чоловіків, які надихали поетесу на створення чудових ліричних шедеврів.

    Леся Українка була талановитою людиною, а її художнє слово – гострим безжалісним мечем. Усе в її творчому доробку було справжнім: вірші без пустодзвонних декларацій,  кохання без фальшу, мука без порятунку, праця – спасіння. І цю цілісність поетеса несла у світ. То було надзвичайно важливим почуттям – світ цілісний, і всі його несправедливості можуть бути подоланими, якщо кожна людина стане справжнім творцем.

    Проводячи поетичну годину, працівники бібліотеки намагалися допомогти школярам зрозуміти Лесю Українку як поетесу і як людину з багатою, красивою душею, спонукати їх до подальшого вивчення спадщини письменниці, яка до останніх хвилин життя не залишала своєї зброї – поетичного слова.